Ринок електроенергії в Україні дорожчає, тарифи переглядаються, а ціна кіловата стає все менш передбачуваною для дому та бізнесу. У цій статті ми розберемо, від чого залежить вартість електроенергії та як можна захистити себе від зростання тарифів.
У блозі «Атмосфери» є вибірка матеріалів з відповідями на популярні питання про сонячну енергетику. Ми розбираємо, наприклад, яке обладнання знадобиться, якщо планується мережева СЕС на 10 кВт, як оцінювати ризики відключень, чи можливі блекаути та що варто передбачити заздалегідь. Ми розповідаємо про фінансування будівництва СЕС: які програми доступні, як працюють кредити та гранти, і що важливо врахувати під час оформлення. Якщо потрібно зрозуміти тему перед рішенням про станцію, це відправна точка.
Як формується ринкова ціна електроенергії в Україні
Ринкова ціна на електроенергію формується щогодини на оптовому ринку. Вона залежить від того, які саме електростанції у цей момент покривають попит: атомні, газові, сонячні, імпорт тощо. Це не фіксований тариф від держави, а оптова вартість електроенергії, за якою виробники продають її на ринку. Постачальники купують електроенергію за цією ціною, а потім здійснюють продаж кінцевим споживачам уже зі своєю націнкою. Вона розраховується як сукупна собівартість електроенергії різних джерел, залучених у конкретну годину: атомних, гідроелектростанцій, теплових, сонячних, вітрових, а при дефіциті та імпортних поставок.
Атомні електростанції (АЕС)
АЕС забезпечують до 50-55% річної генерації в Україні та формують так звану базову потужність – безперервне вироблення, яке працює цілодобово. Це ключ до стабільності усієї системи.
Так, собівартість атомної електроенергії за поточними операційними витратами низька, близько 0,7 гривень за кВт·год. Це пов'язано з тим, що паливо використовується ефективно, реактори працюють із високим коефіцієнтом завантаження, а виробництво не залежить від глобальних цін на газ та вугілля.
Однак атомна генерація вимагає постійних інвестицій у:
-
капітальні ремонти реакторних установок;
-
модернізацію та продовження терміну експлуатації блоків (деякі працюють за межами проектного ресурсу);
-
дорогу систему радіаційної безпеки та фізичної охорони;
-
відкладені витрати на утилізацію палива та демонтаж обладнання.
Ці витрати зростають, і держава поступово враховує їх у ринковій ціні. Чим більше грошей потрібно на модернізацію атомної галузі, тим менше залишається «дешевою» генерацією в балансі.
Гідроелектростанції (ГЕС)
ГЕС забезпечують близько 6-8% річної генерації (за різними оцінками та сезонами) і є найдешевшим джерелом: вартість електроенергії ГЕС від 0,3 до 0,6 грн/кВт·год. Причина в тому, що вода - "безкоштовне" паливо, а турбінні установки мають високий ККД і порівняно низькі експлуатаційні витрати.
Але ГЕС має три обмежувачі:
-
В Україні немає значних нереалізованих можливостей для масштабування ГЕС.
-
Навесні вироблення максимальне, взимку різко падає.
-
Після руйнування Каховської ГЕС та ризиків щодо інших каскадів, стабільність та обсяги гідрогенерації знизилися.
Тому ГЕС фізично неспроможні покрити значну частину попиту, попри низьку собівартість.
Теплові електростанції (ТЕС)
ТЕС – це вугільні та газові станції, які використовуються для балансування системи, особливо у вечірні години, взимку та при дефіциті інших джерел. Вони генерують змінний обсяг від 10 до 25% залежно від сезону та стану потужностей.
А вартість вироблення 1 кВт електроенергії на ТЕС найвища серед усіх типів генерації. Вона залежить від:
-
світових цін на вугілля та газ (імпортується значна частина);
-
логістики та складування;
-
низька ефективність старих блоків;
-
зносу обладнання та аварійності;
-
надбавок на викиди та екологічні штрафи.
За відкритими даними, теплова генерація може коштувати від 3 до 6 грн/кВт·год, а в пікових умовах вище. При цьому ТЕС залишаються вимушеною опорою системи, коли АЕС та ГЕС не справляються. Саме ТЕС формують піки ринкової ціни.
Відновлювані джерела енергії (СЕС та ВЕС)
Якщо прикинути, яка електроенергія найдешевша у перспективі, то це будуть ВДЕ. Сонячні та вітрові електростанції мають свою специфіку: високі стартові інвестиції, але нульові змінні витрати. Після введення в експлуатацію вони працюють без палива з мінімальними витратами на обслуговування. Це дозволяє говорити про них як про генерацію із найнижчою собівартістю на горизонті 20-30 років.
Наприклад, промислові сонячні електростанції 100 кВт можуть видавати енергію за собівартістю 1,5-2,0 грн/кВт·год; великі ВЕС близько 1,2-1,6 грн/кВт·год, коли умови в нормі.
Але ці джерела мають свої обмеження:
-
залежність від погодних умов та сезону;
-
необхідність балансування (не завжди збігаються з піками споживання);
-
збільшення частки в балансі вимагає вкладень у гнучкі системи та накопичувачі.
Наприклад, мережева сонячна електростанція постачає кіловати тільки за наявності сонця, а у вечірні години, коли вироблення падає, споживання все одно покривається з мережі.
Проте саме ВДЕ – єдині джерела, у яких собівартість електроенергії падає з часом, завдяки здешевленню технологій та стабільному режиму роботи після запуску.
Тариф це не ринкова ціна
Тариф – це кінцева вартість, яку сплачує споживач: населення, бізнес, бюджетні установи. Він включає не лише вартість виробництва електроенергії, а й витрати на її передачу, розподіл, податки, надбавки та іноді дотації на інші сектори. Це ціна "на виході", тоді як ринкова – це сума на оптовому рівні.
Різниця важлива:
-
ринкова ціна формується щогодини на енергоринку, як результат балансу попиту та пропозиції;
-
тариф затверджується регулятором (НКРЕКУ) і може бути штучно заниженим або обмеженим адміністративно, особливо для населення.
Для населення тариф тривалий час утримувався нижче за реальні витрати: до 2023 року на рівні 1,44-1,68 грн/кВт·год, що не покривало навіть операційні витрати генерації. З 2023-2024 років його поступово підвищили до 4,32 грн, але й ця цифра нижча від середньозваженої вартості енергії в системі. Зростання обумовлене подорожчанням палива, ремонтом пошкодженої інфраструктури та збільшенням імпорту.
Тариф для бізнесу ближчий до реальної ринкової ціни. Компанії купують енергію у постачальників, які орієнтуються на біржові цифри (ринок на добу вперед + ринок, що балансує), додаючи мережеві надбавки, податки та свою маржу. Це робить кінцеву вартість нестабільною і схильною до коливань, особливо для підприємств з високою часткою енергоспоживання.
Що дає власна генерація: досвід Atmosfera
В умовах нестабільного енергоринку споживачі шукають спосіб знизити витрати та підвищити передбачуваність витрат. Один із небагатьох доступних інструментів – встановлення СЕС. Собівартість виробітку власною станцією можна розрахувати заздалегідь.
Коли, наприклад, підприємець встановлює сонячну станцію для бізнесу, то платить за обладнання, монтаж та проєкт. Це і є капітальні вкладення, які можна заздалегідь порахувати. Після цього:
-
панель генерує електроенергію щодня;
-
змінні витрати (обслуговування, заміна інвертора через 10-12 років) передбачувані та мінімальні;
-
паливо не потрібне.
Знаючи сумарний виробіток станції за 25-30 років (це можна розрахувати ще на етапі проєкту) і суму всіх вкладень, він отримує фіксовану собівартість кіловата електроенергії, і ця цифра не залежить від інфляції, тарифів чи імпорту.
Приклад: Собівартість = Повна вартість станції / Загальне виробництво за весь термін експлуатації. Якщо станція за 30 років згенерує 300 000 кВт·год, а всі витрати становитимуть 300 000 грн, то собівартість кіловата 1 грн. І вона не зміниться.
Це і є головною відмінністю від мережевої енергії, де споживач не впливає ні на ціну палива, ні на тарифну політику, ні на структуру генерації.
-
Ви не берете участі у коливаннях на біржі.
-
Не сплачуєте за збитки та неефективність старих ТЕС.
-
Не залежите від курсу долара, вартості газу, затоплених ГЕС чи ремонтів АЕС.
Чим більша частка самоспоживання на об'єкті, тим помітнішим є ефект: ви робите прогнозованою ту частину витрат, яку раніше визначав ринок.
Підсумок такий: коливання тарифів спирається на об'єктивне зростання собівартості виробництва електроенергії в Україні, насамперед через дорогі теплові блоки, імпорт та системні витрати на відновлення й балансування. Тому ринкова ціна та тарифи й надалі тягнуться вгору, незалежно від того, чи влаштовує це споживача, чи ні. З власної СЕС ви виходите на заздалегідь розраховану собівартість кіловата, яка визначається вкладеннями та довгостроковим виробленням станції, а значить перестає залежати від ринкової волатильності та регулярних переглядів тарифів.
